Жили-були дві дівчини, доньки однієї матері, одного разу, прийшовши з ярмарку, вони побачили, що біля дверей будинку перед ними стоїть вродливий молодий чоловік. Вони ніколи раніше не бачили такого гарного чоловіка. У нього була золота шапка, золото на пальці, золото на шиї, червоний золотий ланцюжок від годинника — еге, та він мав гроші. У кожній руці він мав по золотому м'ячу. Чоловік дав дівчатам по м'ячу з такою умовою, що вони мали його берегти, але якщо дівчина втратить м'яч, то за це її мали повісити. Одна з дівчат, що була наймолодшою, втратила м’яч. Ось як це сталося. Вона була поруч огорожі у парку та підкидала свій м’яч, який піднімався вгору все вище та вище аж поки не перелетів огорожу; поки дівчина піднялася вгору по огорожі, щоб подивитися, м'яч прокотившись по зеленій траві прямо до дверей будинку, закотився за поріг, і більше вона його не бачила.

Зате, що дівчина втратила м’яча, її забрали, щоб повісити.

Але її коханий вирішив піти та принести м'яча. Він підійшов до воріт парку, та вони були зачинені, тому хлопець виліз на огорожу, коли він піднявся перед ним із-за огорожі вийшла стара жінка і сказала, якщо він хоче отримати м’яча, він повинен спати три ночі в будинку. Хлопець погодився.

Він пішов у будинок  шукати м'яча, але не знайшов його. Настала ніч і він почув якийсь шум на подвір’ї, тож він визирнув у вікно та побачив там повно примар, які ворушилися.

Незабаром він почув кроки, що долинали з верху. Хлопець заховався за дверима та завмер, як миша. Невдовзі увійшов великий велетень, у п’ять разів вищий за нього,  велетень озирнувся, але не побачивши хлопця підійшов до вікна й нахилився, щоб визирнути, і коли він схилився на лікті, щоб побачити примар у дворі, хлопець ступив позаду нього, і одним ударом свого меча  розрубав велетня надвоє, так що верхня частина його впала на двір, а нижня частина стояла, визираючи з вікна.

Коли примари побачили, що половина велетня падає до них, вони створили гучний крик, вигукуючи: «Ось половина нашого господаря, дайте нам іншу половину».

Тож хлопець сказав: « З тебе не має користі, ти, пара ніг, яка стоїть самотньо біля вікна, оскільки ти не маєш очей, щоб бачити, то іди приєднайся до свої другої половини», - і він скинув нижню частину велетня за верхньою. Тепер, коли примари отримали велетня, вони затихли.

Наступної ночі хлопець знову був у домі, і тепер другий велетень увійшов у двері, та коли він увійшов, хлопець розрубав його надвоє, але ноги підійшли до димаря та піднялися по ньому. «Іди, спіймай свої ноги», — сказав хлопець голові, і він теж кинув голову в димар.

Третьої ночі, коли хлопець ліг спати, почув, як під ліжком сперечаються примари, у яких там був м’яч,  вони кидали його туди-сюди.

Та одна примара висунула ногу з-під ліжка, тож хлопець опустив меч і відрубав її. Тоді інша висунула руку з іншого боку ліжка, і хлопець відрізав її. Так він усіх примар покалічив, і вони, плачучи й ридаючи пішли, забувши м’яча, тож юнак дістав його з-під ліжка й пішов шукати свою кохану.

Тим часом дівчину відвезли до Йорка на повішання, її вивели на ешафот, і кат сказав: «Тепер, дівчино, тобі необхідно  висіти, поки не помреш».

Але вона скрикнула: « Зачекайте, зачекайте, мені здається, що я бачу, як моя мама йде! О мама, принесла мій золотий м'яч і прийшла звільнити мене?»

«Я не маю твого золотого м'яча і не зможу звільнити тебе, але я змушена була прийти побачити, як тебе повішають на цій шибениці».

Тоді кат сказав: «Тепер, дівчино, помолися, бо ти повинна померти». Але вона сказала: «Зупитіться, зупиніться, мені здається, що я бачу, як іде мій батько! О батько, приніс мій золотий м'яч і прийшов звільнити мене?»

«Я не приніс твого золотого м'яча і не зможу звільнити тебе, але я змушений був прийти побачити, як тебе повішають на цій шибениці».

Тоді кат сказав: «Ти помолилася? Тоді, дівчино, засувай свою голову в петлю».

Але вона відповіла: «Стій, стій, мені здається, що я бачу, як йде мій брат!», - знову вона загорланила, а потім їй здалося, що вона бачить, що йде її сестра, потім її дядько, потім її тітка, потім її двоюрідна сестра, однак після цього кат сказав: «Ти не знущайся з мене, я більше не зупинюся. Тебе треба негайно повісити».

Але тепер вона побачила, як її коханий проходить крізь натовп, та тримає над своєю головою в повітрі її золотий м'яч, та сказала: «Зупиніться, зупиніться, я бачу, що йде мій милий! Коханий, приніс мій золотий м'яч. Та прийшов звільнити мене!»

«Так, я приніс твій золотий м'яч, я не прийшов, щоб побачити, як тебе повішають на цій шибениці, а прийшов, щоб звільнити тебе.»

Хлопець забрав свою кохану додому, і жили вони довго та щасливо.