Багато-багато років тому в далекому-далекому королівстві жила прекрасна принцеса. У неї було довге руде волосся, і вона так любила троянди, що всі називали її принцесою Трояндою. Кожного вечора, незважаючи на сутінки, принцеса Троянда виходила на балкон і плескала в долоні. Золотий птах з'являвся звідкись і сідав їй на плече. Миттєво, волосся принцеси починало сяяти яскравим червоним світлом.

Коли пташка заводила чарівну мелодію, принцеса Троянда приєднувалася до неї, і всі в королівстві засинали й бачили солодкі сни до самого світанку. 

Так минали роки. Кожного вечора принцеса Троянда разом із маленькою Золотою пташкою співали улюблену колискову.

Аж одного дня сталося щось жахливе. Зла відьма дізналася про принцесу Троянду і вирішила проклясти її. «Абракадабра, Сім-Сала-Бім, нехай колір Троянди потьмяніє!» — сказала відьма, і волосся принцеси Троянди вмить стало чорним, як смола.

Того вечора принцеса Троянда знову вийшла на балкон і поплескала в долоні. Але коли з'явився Золотий птах, її волосся засяяло чорним, а не рудим кольором. Пташка завела свою чарівну мелодію, а принцеса Троянда заспівала колискову.

Усі в королівстві заснули, але тієї ночі їм снилися лише погані та страшні сни.

Наступного дня засмучена принцеса запитала пташку: «Скажи мені, Золота пташко, як мені знову зробити сни мого народу такими солодкими до світанку?»

«Чорне волосся в трояндовій воді», — зацвірінькав у відповідь птах. Принцеса була здивована цією порадою, але все-таки її дотрималася. 

Вона наповнила таз водою і насипала туди пелюстки троянд. Потім вона занурила своє волосся в трояндову воду, і воно миттєво знову стало рудим.

Того вечора, коли птах сів їй на плече, сяюче-червоне сяйво її волосся знову осяяло нічне небо. Принцеса заспівала колискову, і всі в королівстві заснули й бачили солодкі сни до самого світанку.

Зла відьма була настільки розлючена, що її прокляття було знято, що вона вирішила накласти його знову.

«Абракадабра, Сім-Сала-Бім, хай потьмяніє колір троянди!» І волосся царівни знову стало чорним, як смола. Тільки цього разу відьма також зібрала всі троянди в усьому королівстві.

— Побачимо, як ти тепер розірвеш моє прокляття! — сповнена лютті, посміхнулася вона.

  Вдруге засмучена принцеса запитала птаха: «Скажи мені, Золота пташко, як мені знову зробити так, щоб мої люди мали такі солодкі сни до світанку?»

«Чорне волосся в трояндовій воді», — зацвірінькав у відповідь птах.

— Але де мені знайти троянду?

«Чорне волосся в трояндовій воді», — процвірінькала пташка й полетіла.

Принцеса не знала, що робити. Її страждання було настільки сильним, що її очі наповнилися слізьми, одна з них упала на землю. У цю саму мить молодий, вродливий принц, який зупинився під балконом принцеси, вийняв з маленької скриньки одну руду волосину.

Він нахилився і поклав волосину на впавшу сльозу принцеси. І тут сталося диво. Раптом руда волосина перетворилося на червону троянду.

Принц зірвав троянду і відніс її до принцеси. Побачивши троянду, вона відразу ж змахнула сльози і зірвала її пелюстки, щоб додати їх у воду в тазику. Потім вона занурила своє волосся, і прокляття було знято. Усі ахнули від подиву, а король запитав принца: «Юначе, де ти знайшов цю руду волосину?»

«Коли ми з принцесою були дітьми, я висмикнув одну  волосину з її голови на знак моєї відданості їй. І вона зробила те саме зі мною, висмикнувши волосину мого волосся».

— Це правда, батьку, — підтвердила принцеса й дістала скриньку. Вона відкрила її, щоб витягнути з середини  волосину з голови принца.

Всі були в захваті від цієї новини. Того ж дня принц і принцеса Троянда одружилися. Дізнавшись, що її прокляття знову було порушено, злобна відьма настільки розпухла, що розлетілась на тисячі крихітних шматочків. 

Згодом у кожному саду королівства знову зацвіли троянди. Так як і було: кожного вечора принцеса Троянда співала свою улюблену колискову, щоб усі люди засинали й бачили солодкі сни до самого світанку.