Резюме: Дослідники кажуть, що брехня в дитинстві є нормальною і свідчить про розвиток когнітивних навичок.

Діти зазвичай починають обманювати в дошкільному віці, від двох до чотирьох років. Ці намагання свідомо обманювати можуть хвилювати батьків, які бояться, що їхня дитина стане маленьким соціальним відступником.

Але з точки зору розвитку, брехня маленьких дітей рідко є причиною для занепокоєння. Насправді брехня часто є однією з перших ознак того, що маленька дитина розвиває «теорію розуму», тобто усвідомлення того, що в інші людей можуть бути різні бажання, почуття та переконання. Коли дитина неправдиво каже: «Тато сказав, що я можу взяти морозиво», вона використовує цю обізнаність про свідомість інших, щоб внести хибні знання.

Хоча брехня сама по собі не є соціально бажаною, здатність розуміти, що думають і відчувають інші, є важливою соціальною навичкою. Це пов’язано з емпатією, співпрацею та турботою про інших, коли вони почуваються засмученими.

Як змінюється брехня з віком

Перша брехня маленьких дітей часто більше смішна, ніж ефективна. Уявіть собі дитину, яка стверджує, що не їла торта, тим часом як у неї рот ще повний, або звинувачує сімейного собаку у тому, що він намалював на стіні. Маленькі діти можуть знати, що вони можуть обманювати інших, але вони ще не мають достатнього досвіду, щоб робити це добре.

До восьми років діти часто видають себе, коли обманюють. В одному дослідженні дітей у віці від трьох до семи років попросили не визирати на таємничу іграшку (Барні), яка була покладена позаду них. Майже всі діти дивилися, і майже всі пізніше обманювали про це (частота брехні збільшувалася з віком).

Проте, серед цієї групи дітей, деяким дітям також було важко підтримувати брехню. Діти віком від трьох до п’яти років напрочуд добре вміли зберігати серйозний вираз обличчя, але, як правило, видавали себе, називаючи іграшку Барні по імені. Діти у віці шести та семи років мали різний успіх: половина намагалася виглядати невинною, а інша половина випадково вимовляла ім’я Барні.

У міру того, як діти дорослішають у них розвивається здатність сприймати чужу перспективу, вони все більше здатні розуміти види брехні, в які інші повірять. З часом вони також стають кращими у збереженні брехні.

Моральний розвиток також починає впливати на брехню. Молодші діти частіше схильні обманювати заради особистої вигоди, тоді як старші діти все більше усвідомлюють, що брехня може викликати у них почуття провини чи погіршення самопочуття.

Старші діти та підлітки також більш схильні проводити відмінності між різними видами брехні. Несуттєва брехня для них вважається більш доречною, ніж шкідлива або антисоціальна брехня.

Хоча дослідження, які оцінюють частоту брехні серед дітей та підлітків, є рідкісними, підлітки особливо схильні брехати батькам та вчителям про те, що вони вважають своєю особистою справою.

Одне дослідження показало, що 82% американських підлітків повідомили, що вони брехали своїм батькам щодо грошей, алкоголю, наркотиків, друзів, побачень, вечірок або сексу протягом останнього року. Найчастіше вони обманювали про своїх друзів (67%) та вживання алкоголю/наркотиків (65%). Можливо, дивно, що вони найменше обманюють про секс (32%).

Читаючи короткі сценарії, в яких головний герой брехав своїм батькам, підлітки також схильні вважати брехню прийнятною, якщо вона спрямована на допомогу комусь або на збереження особистої таємниці, але якщо вона не спричинить комусь шкоду чи біль.

Чи є брехня причиною для занепокоєння?

Незважаючи на поширеність, брехня серед дітей рідко викликає занепокоєння. Важливо пам’ятати, що багато дорослих також обманюють – іноді з добрих мотивів, як у випадку "невинної" брехні, яка захищає почуття людей, а іноді – на зло. Хоча оцінки різняться, дослідження показало, що приблизно 40% дорослих американців говорили неправду протягом останніх 24 години.

У деяких випадках хронічна брехня може викликати занепокоєння, якщо вона виникає поряд з групою інших невластивих форм поведінки. Наприклад, обман через брехливість часто спостерігається при порушеннях у поведінкових та опозиційно-напружених розладах (ОНР).

У молодих людей з порушеннями поведінки або ОНР виникають значні негаразди вдома чи в школі через постійну агресію та завдають шкоду іншим або майну. Але для постановки діагнозу, брехня повинна відбуватися разом із групою інших симптомів, таких як відмова підкорятися представникам влади, постійні порушення правил та нездатність брати на себе відповідальність за свої дії.

Ще одна причина для занепокоєння батьків - це випадки, коли брехня використовується для приховування інших проблем з психічним здоров’ям, пов'язаних зі страхом або соромом. Наприклад, дитина або підліток, які страждають від сильної тривоги, може постійно брехати, щоб уникнути зіткнення з ситуаціями, які викликають у них страх (наприклад, школа, вечірки, бактерії).

Також вони можуть брехати, щоб уникнути стигми, пов'язаної з розладами психічного здоров'я. У таких випадках консультація з лікарем або фахівцем із психічного здоров’я (наприклад, психологом чи психіатром) допоможе з’ясувати, чи брехня є ознакою психічних проблем.

Батьки та вчителі мають велике значення

Хоча брехня є нормою розвитку, батьки та вчителі можуть підтримувати дітей у тому, щоб вони говорили правду трьома способами.

По-перше, уникайте надмірних або занадто суворих покарань. У дослідженні, де порівнювалася школа на заході Африки, де застосовувалися строгі покарання (такі як биття палицею, ляпаси та щипання), і школа, де застосовувалися нестрогі виправлення (такі як відведення у куток або різке окрикування), учні школи зі строгими покараннями були більш схильні до ефективної брехні.

Діти з родин, які надають великого значення дотриманню правил та обмежують відкрите діалогове спілкування, також частіше повідомляють про брехню.

По-друге, обговорюйте з дітьми емоційні та моральні сценарії. Це «навчання керуванню емоціями» допомагає дітям зрозуміти, коли брехня найбільш шкідлива, як вона впливає на інших та як вони самі можуть почуватися, коли брешуть. Діти все частіше відчувають гордість за правду, і батьки можуть підкреслювати ці позитивні аспекти говоріння правди.

По-третє, переконайтеся, що брехня дійсно є брехнею. Дуже маленькі діти схильні поєднувати реальне життя та уяву, тоді як старші діти та дорослі часто пам’ятають аргументи по-різному. Якщо дитина повідомляє про фізичне або сексуальне насильство, ці звинувачення завжди повинні бути розслідувані. Розрізняючи, чи є навмисна спроба обману, батьки та вчителі можуть ефективно реагувати на це.

Брехня у дітей є нормою розвитку

Брехня є нормою у розвитку і важливою ознакою того, що інші когнітивні навички також розвиваються.

Якщо брехня є постійною та перешкоджає здатність дитини ефективно функціонувати у повсякденному житті, варто проконсультуватися з фахівцем із психічного здоров’я або своїм лікарем.

Але в інших ситуаціях варто пам’ятати, що брехня – це лише один із способів, за допомогою якого діти вчаться орієнтуватися у соціальному світі. Відкриті та теплі розмови про те, як говорити правду, зрештою повинні допомогти зменшити кількість брехні у дітей по мірі їх розвитку.